Бейт-Гуврін - Національний Парк Мареша

Співробітники Управління національних парків Ізраїлю виявили в північній частині парку повний римський амфітеатр, частина лазні того часу і вражаючу фортецю хрестоносців. Дерев'яна доріжка веде до підземних апсид та інших вражаючих частин фортеці.

Основні визначні пам'ятки:

Римський амфітеатр Руїни римського міста Фортеця і форт хрестоносців, Оглядовий майданчик З вершини амфітеатру Заходи Управління національних парків Ізраїлю щодо поліпшення обслуговування відвідувачів та збереження об'єкта Зусиллями Управління національних парків Ізраїлю було облаштовано паркувальну зону, побудовано туалети і встановлено інформаційні знаки.

Управління національних парків Ізраїлю здійснило консервацію амфітеатру і відновило його для відвідувачів та проведення вистав. Воно також несе відповідальність за археологічні розкопки на об'єкті та виявлені там артефакти давнини. Як туди дістатися Вхід на об'єкт (північне місто) знаходиться дуже близько до заправної станції поблизу кібуца Бейт Гуврін (Автодорога 35). 

Додаткова інформація Після повстання Бар-Кохби (132-135 роки н.е.) Бейт Гуврін став центральним містом римської провінції Ідумея. У 199-200 роки місто було удостоєне статусу поліса, а правителі навіть карбували свої власні монети з офіційною назвою міста - Елеутерополіс («Місто вільних громадян») Луція Септимія Северуса або стисло Елеутерополіс.

У той час тут будувалися чудові громадські будівлі, такі як амфітеатр і лазні, залишки яких були виявлені в національному парку. У візантійський період Бейт Гуврін став найважливішим християнським центром, резиденцією єпископів, і одним з п'яти найбільших міст в Ізраїлі. Після завоювання арабами в VII столітті нашої ери місто отримало назву Бейт-Джібрін, ім'я, в якому зберігається давньоєврейська назва міста. Місто втратило колишню славу, але ще довго залишалося важливим центром локального значення.

У 1099 хрестоносці завоювали Землю Ізраїлю і заснували Єрусалимське королівство. У 1134 році Фулк, король хрестоносців, вирішив зміцнити південний кордон свого королівства і побудував в Бейт Гуврін фортецю. Два роки по тому фортеця була передана лицарям ордена Святого Іоанна (госпітальєрам). Вони розширили фортецю і суттєво зміцнили її. Під захистом госпітальєрів навколо фортеці почали виникати цивільні поселення. Під час Оттоманського періоду на руїнах стародавнього міста було побудоване місто Бейт-Джібрін.

Під час Війни за незалежність Армія оборони Ізраїлю завоювала Бейт Гуврін, а у 1949 році там оселилися засновники кібуца Бейт Гуврін. Пішохідні маршрути 1. Амфітеатр Амфітеатр розташований недалеко від північно-західної частини римського міста, де знаходяться громадські будівлі, побудовані на початку III століття нашої ери. Сучасний міст спирається на стіну римського міста і веде до дерев'яних опор амфітеатру.

У деяких місцях висота збереженої стіни досягає 4 метрів. В ході розкопок амфітеатр виявлено практично у повному обсязі. Це єдина архітектурна та археологічна знахідка подібного роду на Близькому Сході. Спочатку амфітеатр в Бейт Гуврін був призначений для боїв гладіаторів і сутичок людей з дикими тваринами; можна припустити, що тут теж відбувалися марші, військові навчання та масові видовища. Інші римські споруди, які використовувалися як амфітеатри, такі, як, наприклад, в Бейт-Шеан, Наблусі та Кейсарії, раніше слугували іподромами, тобто призначалися для перегонів на колісницях.

Оригінальні трибуни амфітеатру мали від 9 до 11 рядів і вміщували близько 3500 глядачів. Щоб потрапити на свої місця, глядачі входили через 4 вхідні арки. Оригінальні сидіння втрачені, оскільки багато хто з них використовувалися в якості будівельних матеріалів для більш пізніх споруд. Навпроти нової дерев'яної трибуни можна побачити оригінальні місця для сановників, що знаходяться в південній частині амфітеатру, в першому ряду, що над ареною. Трибуни розташовані таким чином, щоб сонце світило ззаду і, таким чином, не сліпило очі глядачів.

З трибун можна спуститися в арочний службовий коридор. До нього є доступ з похилої площини, яка веде до арени, поряд з містком, який піднімається на трибуни. Коридор був розкопаний практично повністю, і по ньому можна пройти все навколо. Зверніть увагу на невелику кімнату (3,2 х 3,8 метра)в західній стіні коридору. Археологи ідентифікували її як святилище для гладіаторів (сакеллум). Підземні сходи і короткий тунель ведуть від маленької кімнати до масиву підземних апсид. Там гладіатори і тварини чекали виходу на арену. Маленький храм, можливо, був спроектований як місце молитви для учасників змагання.

З коридору можна вийти на арену і спробувати уявити собі, як збуджений натовп стежив за гладіаторськими боями. Амфітеатр виконував свої функції не менше 150 років. В середні віки він слугував головним чином стайнею, а також використовувався в промислових цілях. У період Османської імперії амфітеатр був покинутий і заповнений брудом та сміттям. Фортеця і церква хрестоносців Фортеця хрестоносців набагато менша за римське місто, але в її конструкції відчувається вплив первісної структури. Стежка йде від амфітеатру і проходить повз вежу восьмикутної форми в напрямку південно-західної частини кріпосної стіни.

Тут стіна повертається на схід і ми продовжуємо нашу подорож до церкви хрестоносців. Церква являє собою типову базиліку з нефом і двома проходами. Вона була побудована після спорудження внутрішньої цитаделі форту, яка знаходиться поруч з церквою. При будівництві хрестоносці використовували колони, капітелі, підлогові плити та інші доступні елементи давньої архітектури. Майже всі її частини відносяться до римсько-візантійського періоду.

Південний прохід не зберігся.

Північний прохід відносно добре зберігся, оскільки він примикає до південних стін внутрішніх фортів, а також тому, що пізніше був перетворений на мечеть. Абсолютно очевидно, що ніша в південній стіні проходу, що звернена в напрямку Мекки, є молитовної нішею (міхрабом). В апсиді північного проходу є ніша з отвором, через яке тече вода. Не виключено, що ця вода вважалася священною і, можливо, використовувалася для ритуальних цілей. Форт Форт був побудований на фундаменті римських лазень. Тут змішалися залишки двох періодів. На ділянці також збереглися залишки періоду Мамлюкского султанату і Османської імперії. Форт являє собою справжню фортецю і був здатен протриматися, навіть якщо ворог спромігся прорватися через зовнішні укріплення. Він складається з кімнат, що оточують внутрішній двір. Перша кімната, в яку потрапляють відвідувачі, - це їдальня.

Добре видно залишки чотирьох апсид на стіні форту: дві ліворуч від дерев'яного настилу, одна, що веде до входу, і одна праворуч. Кам'яні колони, розрізані навпіл, були укладені на землю і використовувалися в якості столів. У західній частині форту знаходяться значні залишки римської лазні, добре помітні з пішохідної стежки. Це єдина лазня часів Римської імперії, знайдена на сьогоднішній день в Ізраїлі. Вона гідна називатися "імперською" принаймні з двох причин: вона імітує баню в тогочасному Римі, столиці імперії, і займає площу в 10 дунамів.

Стежка триває до сходів, що ведуть до видовищних підземних апсид римського періоду. Апсиди знаходяться біля підніжжя схилу, що веде до джерела Гуврін. Їх побудували, щоб створити рівну поверхню для фундаменту величезної лазні. Апсиди були побудовані близько 200 року н.е.

за часів імператора Северуса. Якість будівництва була дуже високою, і вони дійшли до нас в оригінальній версії, без реставрації. Підземні апсиди є останньою зупинкою на маршруті.

Звідси ми повертаємося до воріт.