Від мозаїки в церкві Ейн Мабуа до Ейн Кельт

Нахаль Прат (Ваді Кельт) перетинає Іудейську пустелю вузьким і крутим каньйоном, дном якого протікають джерела. Управління національних парків Ізраїлю, за підтримки державної адміністрації, провело археологічні роботи на ділянці Ейн Мабуа і реставрувало мозаїчну підлогу у виявленій там візантійській церкві. Основні визначні пам'ятки та об'єкти інтересу Ейн Мабуа і мозаїка в церкві Стародавні акведуки та акведук наших часів Ейн Кельт Пустельні рослини та рослини вологих ґрунтів Майданчики для споглядання прекрасних видів Оглядовий майданчик з видом на річку з дороги, що з'єднує Ейн-Кельт і стару дорогу Єрусалим-Єрихон Заходи Управління національних парків Ізраїлю щодо поліпшення обслуговування відвідувачів і збереження об'єкта Зусиллями Управління було створено центр відвідувачів на території Ейн Мабуа, який включає кіоск з продажу їжі та напоїв та туалети.

Після того, як було виявлено мозаїку в церкві, розташованій в Ейн-Мабуа, була розмічена пішохідна стежка.

Як дістатися до Ейн Мабуа:З автотраси № 1 (Єрусалим-Єрихон) поверніть на північ і доїдьте до дороги 458 (під'їзна дорога до поселення Елон). Проїхавши близько 3 км, припаркуйте автомобіль на стоянці на схід від поселення Елон. Звідси пройдіть короткою ґрунтовою дорогою до джерела.

Як дістатися до Ейн Кельт:З автотраси № 1 (Єрусалим-Єрихон) поверніть до оглядового майданчику Міцпе-Йеріхо (між відмітками 84 і 85 км). Проїхавши Міцпе-Йеріхо, поверніть ліворуч (на північ) і продовжуйте рух близько 600 метрів. З асфальтованої дороги, що простягнулася вздовж Нахаль Прат, знову поверніть ліворуч (на захід), щоб відразу дістатися до початку ґрунтової дороги, що спускається до Ейн Кельт. Дорога дуже нерівна, тому краще покинути автомобіль десь поблизу. Додаткова інформація Ейн Мабуа (джерело Мабуа) є пульсуючим (карстовим) джерелом, що струмує з печери в скелі Нахаль Прат (Ваді Кельт) в круглий бетонний басейн. Ейн Мабуа являє собою одну з трьох джерельних систем; дві інші - це Ейн Прат (джерело у верхів'ї, також відоме як Ейн Фарах) та Ейн Кельт (джерело нижче за течією). Назва Ейн Мабуа - єврейська версія арабської назви джерела Ейн Фавар, «джерело, що булькає».

Ейн Мабуа є пульсуючим (карстових) джерелом:вода періодично виривається з-під землі, а між сплесками джерело завмирає; процес безперервно повторюється. Причина такого явища полягає в том, що вода Ейн Мабуа тече з вузького і довгого тунелю через сифон в систему підземних просторів. Коли сифон переповнюється, накопичена вода виштовхується на поверхню у вигляді одиничного сплеску, після чого джерело висихає. Коли підземні простори знову заповнюються водою, процес повторюється. Швидкість потоку карстових джерел може різко змінюватися. Після сильних дощів водоносний горизонт наповнює джерело Ейн Мабуа до максимального обсягу, змушуючи його прокинутися і звільнити накопичену воду у вигляді концентрованого сплеску. А до кінця літа, навпаки, джерело може повністю висохнути. Басейн джерела і навколишні споруди були побудовані британцями в 1931 році як частина системи насосів, які постачали воду в Єрусалим, але в 1970 році перекачування припинилася. В околицях Ейн Мабуа ще збереглися залишки древніх акведуків, які постачали воду з джерела в фортецю Кіпрос (Тель ель-Акаба), об'єкт, побудований царем Іродом і названий так на честь його матері. Візантійська церква в Ейн Мабуа У візантійський період в околицях Нахаль Прат діяли кілька монастирів, побудованих за ініціативою ченця, відомого як Святий Георгій Козіби, серед яких монастир Харитона («Дір Фаран») і монастир Святого Георгія.
Нахаль Прат з його кручами і печерами добре відповідав способу життя ченців, надихаючи їх на самітництво, а велика кількість води дозволила розвивати сільське господарство. Близькість до Єрусалиму також мала велике значення для ченців. Мозаїчна підлога церкви була повторно відкрита під час робіт з розширення об'єкта, щоб залучити більше відвідувачів. Виявилося, що її спочатку розкопали в 1931 році, але потім законсервували. Підлогу прикрашають зображення червоних і білих квітів. Реставрація мозаїки включала використання фрагментів мозаїки, які були знайдені в інших частинах монастиря, в будівлі, залишки якої були виявлені за 100 метрах від джерела. Оригінальні та відновлені частини мозаїки помітно відрізняються.

Пішохідний маршрут

1.Нахаль Прат Пішохідна стежка проходить каньйоном вздовж русла струмка і позначена червоними мітками. Каньйон знаходиться між великими скелями, обходячи які, слід пильнувати і бути обережними. Уздовж стежки є також кілька невеликих водоспадів. Уздовж південного берега річки тягнеться сучасний акведук, що несе воду до Ейн Кельта та до долини Єрихону. Акведук, побудований на вершині стародавнього акведука періоду Другого Храму, постачав воду фортеці Кіпрос. Його частини проходять крізь поверхню скелі. Приблизно за 800 метрів до Ейн Кельта стежка піднімається вгору північним схилом каньйону. Крейдяні скелі у вигинів річки служать місцем, де прекрасно себе почувають такі пустельні рослини, як содник і реамурія, що демонструють стійкість до посушливого клімату. Стежка огинає Ейн Кельт і спускається на дно каньйону. Тепер, щоб відвідати сам Ейн Кельт, потрібно трохи повернутися назад, пройшовши повз сучасний акведук. На кам'яній стіні біля струмка є чорний напис арабською мовою, який розповідає про будівництво акведука і млина (в якому сьогодні живе сім'я бедуїнів). Згідно з написом, млин був побудований людиною на ім'я Мохи а-Дін Мустафа Халел ель-Хусейні в 1294-ому році хіджри (1877 р.), а через 17 років також побудував акведук. Акведук подає воду на сімейну ферму в долині Єрихону, приблизно за 8 км звідси. Звичайно, він також проходить через млин та крутить його жорна, які колись активно використовувались.

2. Ейн Кельт Ейн Кельт є дуже мальовничим. Струмок випліскується з ущелини в вертикальній стіні каньйону, де маленький металевий міст перетинає потік води. Ви можете пройти крізь отвір в стіні, між вертикальними скельними стінами і неглибокими басейнами, до невеликого водоспаду, чиї води стікають в один з басейнів. Високі вертикальні скелі оточують річку і дають таку жадану для мандрівників тінь навіть у найспекотніші дні. Води струмка потрапляють в акведук, де змішуються з водами інших струмків, що знаходяться в його верхів'ї. Сучасний акведук був побудований приблизно сто років тому родиною Хусейні для зрошення полів, якими вони володіли в долині Єрихону.

На завершення подорожі, перетніть металевий міст та підніміться на південний берег річки, слідуючи за червоними мітками. Місце для паркування знаходиться приблизно в 300 метрах від струмка, а праворуч, в ущелині, ви побачите великий кам'яний віадук, що спускається до річки. Він є частиною акведука римського періоду. Щоб уникнути проблем із скелястим ложе струмка Ваді Абу-Диба, інженери підняли акведук на красивий міст, який спирається на ряд арок, залишки якого прикрашають каньйон і до цього часу. Звідси пройдіть нерівною ґрунтовою дорогою 1,7 км, поки не дійдете до старої дороги Єрусалим-Єрихон, де ви залишили свій автомобіль.